Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 10 серпня 2023 року № 702 затверджено ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту», розроблений на заміну аналогічних будівельних норм від 1997 року, а саме: ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту», до якого свого часу було внесено 4 зміни.

Ці надзвичайно актуальні в умовах воєнного стану будівельні норми набрали чинності 01 листопада 2023 року. До їх розробки було залучено багато різних фахівців як із сфери будівництва та архітектури, так і із сфери цивільного захисту, а також представників заінтересованих центральних органів виконавчої влади, громадських організації та об’єднань різного спрямування, – загалом над новим ДБН по захисним спорудам цивільного захисту працювало близько 60 осіб.

Своїх представників до робочої групи було делеговано і достатньо великим переліком профільних науково-дослідних установ, у тому числі ДП Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут», Інститутом логістики та підтримки військ (сил) Національного університету оборони України, Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Інститутом державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського», Національним університетом водного господарства та природокористування, ТОВ «Національний навчально-атестаційний центр», ПП «Науково-технічний центр УСВППП», ПП «Полтава-проект», ТОВ «Гідрозахист».

Зазначені будівельні норми погоджено Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством освіти та науки України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Міністерством оборони України та Міністерством цифрової трансформації.

Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України презентовано новий ДБН В.2.2-5:2023 на офіційному сайті.

Вказані норми мали на меті охопити максимально всі нюанси, які ми маємо вже не тільки в теорії, на превеликий жаль, а й на практиці щоденного життя у воєнному стані, та надати відповіді на всі питання, пов’язані з проектуванням і будівництвом захисних споруд цивільного захисту. Саме тому робота над нормами розтягнулася в часі.

Чи виконано поставлене перед розробниками завдання, спробуємо розглянути у цій публікації, проаналізувавши основні положення нового ДБН.

Передусім, слід зазначити, що затвердження нових будівельних норм не є саме по собі панацеєю та миттєвим вирішенням проблем з існуючим фондом захисних споруд цивільного захисту. Про це потрібно пам’ятати. Не можна стверджувати, що одразу після набрання чинності ДБН В.2.2-5:2023 всі існуючі споруди повинні моментально реконструюватися, а всі нові, що потрібні по нормам належності, побудуватися. Адже всі, хто так вважають, завтра будуть звинувачувати той самий ДБН у відсутності реалізації бажаного.

Проблема створення і утримання фонду захисних споруд цивільного захисту є комплексною та системною і такою, якій не приділялося належної уваги десятки років, тому очікувати її моментального вирішення було б не дуже правильно.

Водночас, потрібно об’єктивно оцінювати можливість реалізації всіх положень нових норм не лише на папері, а й на практиці, тому що користі від гарної теорії без її практичного втілення у життя небагато і це точно не наближатиме досягнення бажаного результату.

 
Перед тим, як перейти безпосередньо до аналізу тексту ДБН В.2.2-5:2023, варто зупинитися ще на самій процедурі розробки, погодження та затвердження вказаних норм, тобто – в юридичній площині.

Відповідно до вимог статті 17 Кодексу цивільного захисту України (далі також – Кодекс) формування державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд, а також виконання функцій з нормування в будівництві щодо заходів цивільного захисту, належить до повноважень Міністерства внутрішніх справ (далі також – МВС). Не слід плутати ці повноваження з повноваженнями по реалізації державної політики у сфері  цивільного захисту, які належать ДСНС.

Аналізуючи ДБН В.2.2-5:2023 на предмет наявності інформації щодо участі у його розробці, погодженні та затвердженні МВС, а також науково-дослідних установ, які входять до його структури, не знаходиш жодної чіткої та однозначної інформації на підтвердження цього. Принаймні, жодна з перелічених вище науково-дослідних установ, які приймали участь в розробці нових норм, до сфери управління МВС не належить.

Чи дійсно представники МВС не приймали участі у розробці державних будівельних норм по захисним спорудам цивільного захисту, і якщо так, то чому, залишається наразі відкритим питанням.

Аналіз окремих положень ДБН В.2.2-5:2023 щодо можливості їх подальшої реалізації.

Перш за все, відповідно до сфери застосування нових ДБН, ці норми слід застосовувати при новому будівництві та реконструкції захисних споруд цивільного захисту (сховищ, протирадіаційних укриттів) та споруд подвійного призначення із захисними властивостями сховищ або протирадіаційних укриттів.

Щодо капітального ремонту захисних споруд, СПП, то вимоги цих норм можуть використовуватися повністю або частково (але обов’язкової вимоги, підкреслюємо ще раз, немає).

Стосовно аналізу положень нового ДБН В.2.2-5:2023 по суті, то тут також є свої нюанси та свої проблемні питання щодо можливості їх подальшої реалізації. Все це потребує детальнішого вивчення та пошуку шляхів вирішення проблем, оскільки в інакшому випадку буде знівельовано основа мета та призначення документа.

Так, зокрема, усупереч положень Закону України «Про будівельні норми», які говорять, що будівельні норми не повинні містити у собі норм права, новим ДБН по захисним спорудам цивільного захисту фактично встановлено нові правові норми, що, на додачу до всього, вступають у суперечність до вимог статті 32 Кодексу.  Насамперед, це стосується питань організації укриття різних категорій населення та визначення місткості захисних споруд цивільного захисту, а також споруд подвійного призначення, призначених для укриття таких категорій населення.

Положення ДБН В.2.2-5:2023 прив’язують визначення місткості таких споруд з загальними правилами визначення класу наслідків (відповідальності) об’єктів, що містяться в ДСТУ 8855:2019 «Будівлі та споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності)», хоча вимоги вказаного стандарту не розповсюджуються на визначення місткості захисних споруд цивільного захисту. Вказане питання на сьогоднішній день регулюється чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, МВС та ДСНС, що мають вищу юридичну силу по відношенню до ДСТУ та ДБН (нагадаємо, останні є нормативно-технічними документами).

При розробці нових будівельних норм не було враховано положень статей 18 та 19 Кодексу у частині відповідних повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади, а  також органів місцевого самоврядування визначати потребу фонду захисних споруд цивільного захисту.

Окрім того, варто зазначити про суперечності положень ДБН В.2.2-5:2023 і з діючими будівельними нормами, незважаючи на те, що Порядком розроблення, погодження, затвердження, реєстрації, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2010 р. № 543, визначено, що проект будівельних норм підлягає перевірці на відповідність вимогам законодавства та взаємоузгодженість з іншими будівельними нормами.

Окремі норми ДБН В.2.2-5:2023, наприклад, щодо визначення показників захисних властивостей протирадіаційних укриттів, не відповідають нормам діючого ДБН В.1.2-4:2019 «Система безпеки та надійності у будівництві. Інженерно-технічні заходи цивільного захисту». Насамперед, це стосується показників надмірного тиску повітряної ударної хвилі, на які мають розраховуватися такі укриття, розміщені у різних небезпечних зонах, визначених відповідно до вимог вищезазначених будівельних норм.

Необхідно зазначити, що протирадіаційні укриття (тут ключове слово не «протирадіаційні», а «укриття») на сьогодні є найбільш поширеним видом захисних споруд цивільного захисту, оскільки відповідно до чинного законодавства України укриттю у таких спорудах підлягає близько 90 % населення країни.

Щодо спроможностей держави забезпечити швидке та масове будівництво таких захисних споруд цивільного захисту з урахуванням вимог ДБН В.2.2-5:2023.

З урахуванням усього раніше викладеного, беручи до уваги обмеженість в умовах війни фінансових можливостей держави, відповідними будівельними нормами мали б передбачатися рішення щодо прискореного будівництва протирадіаційних укриттів (далі – укриття), насамперед зі спрощеними об’ємно-планувальними, конструктивними рішеннями та інженерним обладнанням.

Загалом, чітке визначення та відмінності між різними об’єктами фонду захисних споруд цивільного захисту містить Кодекс цивільного захисту України, що має силу Закону України.

Так, відповідно до вимог статті 32 Кодексу:

сховище – герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

протирадіаційне укриття – негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту та створення найпростіших укриттів.

Швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту – це споруда, що зводиться (виготовляється, монтується) за короткий час із спеціальних конструкцій (виробів), вимоги до яких встановлюються будівельними нормами, стандартами та правилами.

Споруди подвійного призначення – наземні або підземні будівлі/споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей.

Згідно з вимогами ДБН В.2.2-5:2023 (так само, як і вимогами його «попередника» ДБН В.2.2-5-97) споруди подвійного призначення проектуються та будуються із захисними властивостями сховищ або укриттів.

Отже, як висновок можна сформулювати твердження, що порівняно з укриттям сховище є значно складнішою та більш затратною захисною спорудою цивільного захисту, а укриття в ньому передбачається організовувати виключно для окремих категорій населення, наприклад, для персоналу об’єктів критичної інфраструктури, які в силу особливостей технологічного процесу не мають можливості покинути такі об’єкти (евакуюватися) навіть в умовах інтенсивних бойових дій.

Враховуючи відсутність достатньої кількості захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення і нагальну потребу в нарощуванні фонду захисних споруд, в особливий період (тобто, в такий, який є на сьогодні, в умовах війни) основна увага мала б бути приділена прискореному будівництву саме укриттів або споруд подвійного призначення із відповідними захисними властивостями.

Натомість ДБН В.2.2-5:2023 на відміну від його попередника (ДБН В.2.2-5-97) фактично урівнює за вимогами норми до проектування да будівництва сховищ та укриттів, зокрема, щодо їх захисних властивостей, і не передбачає створення швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту. Все це ускладнює процес створення захисних споруд, збільшує необхідний для їх будівництва час та підвищує їх вартість.

Також слід відмітити за результатами ознайомлення з текстом ДБН В.2.2-5:2023, що ці норми не містить положень, які регулюють будівництво захисних споруд цивільного захисту з блок-модулів повної заводської готовності, вимоги до яких визначено ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувані захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення». Водночас їх застосування дозволило би суттєво збільшити варіативність створення фонду захисних споруд цивільного захисту та пришвидшити його.

Вимогами ДБН В.2.2-5:2023 достатньо суттєво зменшено варіативність розміщення захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення на місцевості та/або в об’ємі будівель і споруд.

Так, наприклад, на відміну від ДБН В.2.2-5-97 новими будівельними нормами не передбачено можливості створення наземних захисних споруд цивільного захисту, у тому числі укриттів, або їх розміщення на першому поверсі будівель і споруд різного призначення, до яких вбудовано або планується вбудувати зазначені укриття.

Водночас з урахуванням реального стану забудови населених пунктів, наявності розвинутої системи підземних інженерних комунікацій, а також місцевостей зі складними інженерно-геологічними умовами, в багатьох випадках виконати заглиблення укриттів є об’єктивно неможливим.

Враховуючи вищезазначене, доцільно було б передбачити в ДБН В.2.2-5:2023 можливість створення таких споруд наземного виконання на територіях зі складними інженерно-геологічними, гідрогеологічними умовами та інших територіях, де заглиблення таких споруд технічно не можливо або економічно недоцільно. Натомість ДБН В.2.2-5:2023 відповідних норм також не передбачено. Хоча, поряд з цим є положення, які не прямо, але опосередковано вказують на можливість будівництва захисних споруд або споруд подвійного призначення вище планувальної позначки землі.

Так, формулювання пункту 6.4 ДБН В.2.2-5:2023 «у разі розташування захисних споруд та СПП або їх частин вище планувальної позначки землі, досягнення такими спорудами встановлених показників їх захисних властивостей може забезпечуватися …» дозволяє дійти висновку про можливість як часткового надземного розташування споруди, так і повного.

Окрема тема, на яку слід звернути увагу, – це вимоги до входів до укриттів та виходів з них, зокрема евакуаційних та аварійних.

У запропонованій редакції ДБН В.2.2-5:2023 вимоги до таких входів та виходів вже значно перевищують вимоги, встановлені до евакуаційних виходів чинними протипожежними нормами та правилами, насамперед, ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва».

Вимоги щодо організації аварійних виходів із укриттів, встановлені ДБН В.2.2-5:2023, в умовах ущільненої міської забудови на практиці також не зможуть бути реалізовані повністю. Знову ж таки, що робити у такому випадку: відмовлятися від будівництва захисних споруд або реконструкції існуючих і залишати те населення, яке проживає/працює у вказаному районі без можливості укриття, чи проходити процедуру погодження вимушених відхилень від державних будівельних норм, яка станом на сьогоднішній день є досить ускладненою та вимагатиме більше такого дорогоцінного в умовах війни ресурсу як часу? Питання залишається поки без відповіді.

Щодо інших проблемних питань, то слід виокремити те, що ДБН В.2.2-5:2023 не передбачено можливості забезпечення природної вентиляції для укриттів малої місткості (до 50 осіб), хоча в ДБН В.2.2-5-97 містилися відповідні положення.

Мається на увазі, що укриття, розраховане на 1, 2, 5, 10 або 20 осіб, яке  раніше могло проектуватися без спеціальних систем вентиляції, на сьогодні вимагатиме передбачення механічної системи вентиляції з встановленням електроручних вентиляторів, що у свою чергу значно підвисить вартість проектування та будівництва таких укриттів.

Все це досить ускладнює сам процес проектування та будівництва укриттів в умовах воєнного стану та сприятиме пошуку інвесторами інших шляхів, якими можна буде обійти будівництво захисних споруд, з метою зекономити час та кошти.

Актуальним це питання є і для тих об’єктів, які будуються за рахунок бюджетних коштів. Так, наприклад, проектування та будівництво укриттів для невеликих віддалених громад, які знаходяться в дотаційних регіонах, може стати взагалі нереальним.

Крім цього, необхідно зазначити, що багато вимог ДБН В.2.2-5:2023, насамперед щодо створення комфортних умов перебування людей і тварин у захисних спорудах цивільного захисту, взагалі є економічно необґрунтованими. Звісно, комфортність є перевагою, але передусім найважливішою складовою є  забезпечення безпеки людей у максимально можливі короткі строки.

Замість висновків.

Не можна однозначно критикувати нові державні будівельні норми по захисним спорудам цивільного захисту, але і не варто зупинятися на їх прийнятті. Процес вивчення проблемних питань і можливості реалізації на практиці з метою максимально можливого забезпечення безпеки людей повинен продовжуватися та набирати обертів.

На жаль, сьогодні вже  можна констатувати, що з такими будівельними нормами та в умовах війни захисні споруди цивільного захисту, призначені для укриття пересічних українців, будуватися будуть чи навряд, оскільки державний бюджет не є безлімітним, а бізнес вже не вбачає економічного обґрунтування для їх реалізації.

Просто прийнятий новий ДБН не стане сам по собі панацеєю вирішення проблеми, яка існує у сфері фонду захисних споруд цивільного захисту вже тривалий час. Основною рушійною силою повинні бути не популістичні гасла, а справжнє бажання знайти вирішення проблематики.